###Леонід Буряк: Тренер збірної - заручник клубів ###

Екс-наставник національної команди розповідає про своє бачення нового тренера націоналки

— Леоніде Йосиповичу, якими якостями повинен володіти наступник Олега Блохіна?

— Насамперед очолювати національну збірну повинен досвідчений фахівець. У колишньому Союзі, приміром, практично ніхто й не починав тренувати відразу вищолігові колективи. Звісно, найвищим елементом тренерської «драбини» була національна команда. Це, перш за все, робота над психологією гравців, яких треба за короткий проміжок часу «заразити» єдиною метою. Тобто, необхідна якість — уміти об'єднувати. Також варто бути майстром тактичних хитросплетінь. Тим більше, часу для вивчення опонента, та розробки протидії його сильним якостям — удосталь. Загалом далеко не всі володіють такими навичками. Але потрібно відзначити: чим вищий рівень виконавців, тим простіше ними керувати.

— Тим не менш, не помітно, щоби національна тренерська еліта шикувалася в чергу на цю посаду. Принаймні Мирон Маркевич та Микола Павлов уже заочно відмовилися...-

— Не хочу обговорювати конкретні прізвища, навіть попри те, що майже вісім років був причетним до збірної. Спочатку як помічник, потім уже — як головний тренер. Обмежуся загальними сентенціями. Як уже було сказано, наставник повинен бути досвідченим, навіть сказав би — мудрим. Адже ця якість дозволяє передбачати неприємні епізоди, а не працювати над їхнім усуненням. Іще це повинна бути людина, яка вже має в своєму доробку трофеї. Бо футболісти також дивляться на «дошку пошани». Не слід забувати й про конфлікт, який обов'язково присутній у футболі. Маю на увазі клуб — збірна. Адже перший вирішує свої завдання, другі — зовсім інші. Вони дуже часто не перетинаються. До того ж, наставник національної команди завжди є заручником клубів. За прикладами далеко не ходитиму: клубні тренери не стануть йти наперекір собі та випускати певного футболіста лише тому, що йому потрібна ігрова практика задля виступів у збірній.

— А якщо піти російським шляхом, де троє останніх керманичів збірної були іноземцями?

— Нам не потрібно себе порівнювати ні з ким, а йти власним шляхом. Хоча, якщо оцінити, то що дали іноземці російській націоналці? Поки що одні провали, а взамін — додатковий час у матчі з Голландією на Євро-2008. А суми контрактів, між іншим, просто захмарні. Й це лише за виконання «обов'язкової програми». Як тут не навести й свіжий приклад із «Зенітом». Хіба ці багатомільйонні інвестиції зроблять пітерців окрасою Ліги чемпіонів? Навряд, імовірність досягти успіху таким шляхом лише — 50 на 50. Вдасться або не вдасться. Та все ж, вважаю, що у нас є достатня кількість наставників, яким до снаги взяти на себе відповідальність за головну команду країни.

— І наостанок: чи можливо всидіти на двох стільцях без втрати якості?

— Якщо в людини два серця, то будь ласка. Справа в тому, що у тренерів клубів прем'єр-ліги є чинні контракти, тож потрібна згода їхнього роботодавця. Тим паче, громадський тиск значно посилиться. І в кожній невдачі знайдуть винуватця — «додаткове» місце роботи. Єдиний вихід — вигравати в кожному поєдинку. Водночас ми з вами розуміємо, що це — неможливо. Також не слід забувати, що маємо не таку вже й сильну збірну, коли кожен вихід на великий турнір — досягнення для нас.