###Олександр Казанюк: Зачистка Буряка була помилкою ###

Олександра Казанюка, мабуть, непотрібно зайвий раз представляти українським вболівальникам, особливо з олександрійською пропискою. Взимку 2012 року футболіста фактично виставили на вулицю із клубу – "Олександрія", що став йому рідним, а нової команди з тих пір він так і не знайшов. В інтерв&lsquo-ю UA-Футбол Олександр Казанюк розповідає можливе повернення у великий футбол, фактор Пучкова і Буряка, сімферопольський період кар&lsquo-єри, а також потенціал Давіда Таргамадзе.

- Олександре, Ви більше двох років не в професійному футболі, але в свої 36 ви прибули на збір черкаського "Славутича". Це означає, що Казанюк повертається у великий футбол?

- Я весь цей час підтримував ігрову форму в матчах чемпіонату Черкаської області, тому футбол не покидав. А от на збір "Славутича" я приїхав, щоб знову спробувати власні сили.

- Але другий збір пропустили.

- Під час тренувань отримав травму, яка не дає можливості наразі працювати у повну силу. Проблеми із сухожиллям. Якщо їх зараз не усунути, можуть потім бути серйозні наслідки для здоров'я.

-То все-таки існує ймовірність у другій частині сезону побачити Вас у футболці "Славутича"?

- Мабуть, мене там не буде.

- Ваше повернення до черкаської команди прогнозувалось і рік тому, коли головним тренером було призначено Сергія Пучкова. Тільки бажаний перехід так і не відбувся.

- В той час я виступав за аматорську команду "Уманьферммаш" і в мене була певна домовленість із керівниками команди. Знаю, що особисто губернатор Черкащини звертався до керівництва клубу, але мене не відпустили. Сподівались, що вдасться поборотися за чемпіонство в області. А працювати із Пучковим був готовий хоч і 12 годин на добу.

- Пучков якось розповідав, що саме він, будучи молодим наставником ФК "Черкаси", відкрив Вас для професійного футболу.

- Так і було. Більше десяти років назад заробляти гроші на полі ще не було такої можливості. Тому доводилося працювати на звичайних роботах, щоб прогодувати сім'ю. Саме Сергій Валентинович вмовив мене остаточно зробити вибір на користь футболу та перейти до ФК "Черкаси", який готувався до переходу у професіонали.

- Та команда в очах черкаських вболівальників й досі залишається легендарною. Зокрема, завдяки своїм кубковим успіхам у сезоні 2004/2005. Вдалося пройти на той час бронзового призера чемпіонату України одеський "Чорноморець", на рівних билися із "Таврією". Чим була сильна команда Щербакова?

- Фундамент колективу заклав той же Пучков. Футболісти були молоді та амбіційні. Буквально у кожного горіли очі, адже суперники подібного рівня траплялися не кожен день. Ми хотіли довести, що теж щось можемо на полі. Хоча у технічному плані, звісно, суттєво поступалися. Тільки за рахунок бійцівських якостей, максимального настрою вдавалося демонструвати гідну гру, за яку було не соромно.

-Якби черкаські футболісти були точнішими у серії пенальті проти "Таврії", на що в тому розіграші Кубку України могли розраховувати?

-Дивлячись хто б нам трапився далі. Звісно, хотіли пройти якомога далі. Це ж не тільки престиж клубу, а й футболіста. У нас справді був єдиний дружній колектив. В будь-якому випадку, боролися б до кінця.

З десяти спроб знову забив би Худжамову

- Можна сказати, що той виступ став переломним у вашій кар'єрі? Наприклад, той же Ковпак переїхав до "Таврії".

- Так. Важко навіть уявити, що відбулося далі. На той час у черкаського клубу почалися фінансові труднощі, футболісти не отримували навіть зарплати, не говорячи вже про преміальні. Нас годували обіцянками, що все налагодиться, однак в результаті команда залишилася без інвесторів. Я до останнього чекав вирішення ситуації і лише за тиждень до початку нового сезону у Другій лізі перебрався до "Олександрії".

- І залишилися там аж на сім років.

- Цей час був кращим у моїй кар'єрі. Крок за кроком ми піднімались до найвищого рівня українського футболу. До душі припало і саме місто Олександрія, яке просто живе грою мільйонів. Приємно було там грати.

- Виступ у Кубку України 2008/2009, мабуть, до цих пір згадуєте. Особливо чвертьфінал з "Шахтарем".

- Такі матчі просто не забуваються. Переповнені трибуни, палка підтримка вболівальників...- Ми тоді зуміли дати бій кращій команді України. Чимось все це нагадувало мені кубкові баталії з ФК "Черкаси". Але це вже історія.

- Зараз би змогли повторити той гол донетчанам?

- З десяти спроб, напевно, зумів (сміється). Цікаво, що напередодні на тренуванні я відпрацьовував подібний удар, в той же кут. Тільки ніяк не хотіло заходити у ворота. Внутрішньо якось відчував, що у разі схожої ситуації буду пробивати саме туди.

- Пропозиція від "Таврії" взимку 2009 року стала неочікуваною?

- Вона була дуже бажаною. Зрозумійте, у мене був вже такий вік, що дуже хотілося спробувати себе на найвищому рівні, а от чи вдасться це зробити з "Олександрією" було великим питанням. Загалом, наші виступи у Кубку України не залишилися не поміченими з боку клубів Прем'єр-ліги. Знаю, що багатьма футболістами "Олександрії" на той час цікавилися.

- Власники "Олександрії" відразу відпустили?

- В мене закінчувався контракт, однак спроби залишити мене в команді робилися. Навіть коли я вже був на перегляді в "Таврії", керівництво клубу кожен тиждень телефонувало, мовляв, раптом щось не вийде, щоб повертався.

- Однак Ви відіграли лише в "Таврії" півсезону і для багатьох це до цих пір загадка.

- Це було питання керівництва клубу, яке вирішувало свої завдання. Якби все залежало від тодішнього головного тренера Сергія Пучкова, то я б довше залишався в Сімферополі. Тим більше, що до моєї гри на полі у нього не було жодних претензій.

- І виграли Кубок України у наступному сезоні.

- Мабуть, мій рівень – це чвертьфінал (сміється).

Буряк організував зачистку півкоманди

- Останні значні успіхи "Олександрії" пов'язані із тренером Володимиром Шараном. Наскільки його прихід змінив ситуацію у команді?

- Футболістам потрібне було певне перезавантаження. Команду очолив Сергій Ковалець, який за три місяці зумів дати нам нове бачення гри, зовсім інший, високий рівень. Потім він отримав пропозицію від прем'-єрлігової "Оболоні". На заміну прийшов Шаран, якого можна назвати однодумцем Ковальця. В них дуже схожий тренерський стиль, тому ламати напрацювання попередника Шаран не став, а футболістам не довелося підлаштовуватися під нового наставника.

- На Вашу думку, та команда заслуговувала більшого, ніж виступ в Прем'єр-лізі на один сезон?

- Наша гра тому була яскравим підтвердженням. Із 20 матчів у першій частині сезону, відверто провальними були 1-2. Ми боролися, заробляли очки. Досі не розумію керівництво клубу, яке звільнило Шарана. Він був творцем тієї команди. І неякісних легіонерів у колективі не було. Тренер робив ставку на тих футболістів, які разом з ним пройшли Першу лігу.

- Під час зимового міжсезоння 2012 року клуб покинуло багато знакових гравців, в тому числі і Ви. Розкажіть детальніше про той період.

- Гравці самі не розуміли, що відбувається в клубі. Турнірне положення було не таким, якби того хотілося, але у відпустку йшли з нормальним настроєм. Потім вже у телефонному режимі дізнавалися, що можлива зміна головного тренера. Команду очолив Леонід Буряк, який вирішив замінити ледве не півкоманди, причому ми навіть не тренувалися під його керівництвом. А футболістам новий тренерський штаб нічого не пояснював. На той час у наставника був карт-бланш від президента "Олександрії", тому він діяв як хотів.

- Фактично саме Буряк був ініціатором чистки?

- Я думаю, що так. Друге коло чемпіонату продемонструвало, що це було неправильне рішення. Команда навіть гірше виглядала, ніж при Шарану.

- Чи не прикро було виявитися непотрібним клубу, з яким подолали такий довгий шлях?

- Це було дуже несподівано і, відверто кажучи, неприємно. Хлопці, яких просто викинули на вулицю, на мою думку, не заслуговували такого ставлення до себе.

- Після "Олександрії" були інші варіанти працевлаштуватися?

- Кіровоградська "Зірка" активно цікавилася, запрошували на збір. Однак в мене був ще варіант із-за кордону. На жаль, нічого не вийшло ні з одними, ні з іншими.

"Коли футболіст у команді рівня "Шахтаря", необхідно все робити, щоб там залишитися, а не видумувати якісь історії".

- Як вважаєте, чому у Шарана не вийшло з "Карпатами"?

- Наскільки мені відомо, то йому просто не дали втілити свої думки в життя. Проблема схожа, що була і в "Таврії" – легіонери та керівництво зі своїми завданнями. Якби тренеру не заважали працювати, він би зумів показати нормальний результат.

- Ви деякий час пограли в команді із Давидом Таргамадзе. Здивовані його переходом до російського "Уралу"? Особливо після заяв, що футболіст переріс рівень "Іллічівця".

- Несподівано, так точно. Для гравця з таким потенціалом треба рухатися тільки вперед. При всій повазі до "Уралу", але ця команда не є кращою за маріупольський клуб. Мабуть, Давид до кінця розраховував на якийсь ліпший варіант, а коли часу вже не залишалося, то поїхав в Росію. Коли футболіст у команді рівня "Шахтаря", необхідно все робити, щоб там залишитися, а не видумувати якісь історії.

- А чому у нього не вийшло у Маріуполі?

-Таргамадзе такий гравець, що любить на полі свободу. Що захотів, те і зробив. А у Павлова такі номери не проходять, зовсім інше бачення футболу. Скоріше за все, на цьому і не зійшлися. Загалом, це дуже класний футболіст. Але до нього потрібен індивідуальний тренерський підхід. Міг Таргамадзе і переоцінити свої можливості.

- Слідкуєте за виступами колишніх команд – "Таврії", "Олександрії"?

- Не без цього. Восени приїжджав на один із домашніх матчів "Олександрії". Приємно, коли прийшов на стадіон, а вболівальники скандували моє прізвище.

- До "Олександрії" цього сезону знову повернувся Шаран. Якщо подивитися у турнірну таблицю, команда знову серед претендентів на підвищення.

- Я впевнений, що в ігровому плані команда зможе вийти до Прем'єр-ліги. Інша справа – чи стоїть таке завдання від керівництва. Інфраструктура клуба на належному рівні, а от чи витримають фінансово. Тим більше, що останнім часом клуби із Першої ліги не особливо хочуть підніматися до еліти.

- Ваш прогноз на другу частину сезону для "Таврії".

- Команда з такими традиціями і можливостями не повинна вилетіти.

- Доводилося працювали з багатьма відомими тренерами. У самого не має думок про тренерську кар'єру?

- Інколи буває, але всьому свій час. Зараз більше зосереджений на розвитку дитячого футболу на Уманщині. Є бажання працювати із талановитими дітками. Якщо з них вийде хоча б один професійний футболіст – я буду цьому щиро радий.

- Якби "Олександрія" покликала назад. Можливо, вже у якості тренера чи функціонера. Пішли б?

- Так. Але зараз вже змінилося керівництво в команді, тому на таку пропозицію не варто очікувати.

Міг бути вчителем фізкультури

- Чим живе Олександр Казанюк, окрім футболу?

- Це сім'-я. В мене двоє дітей, яких треба вивести в люди.

- Якесь хоббі є?

- Інколи з друзями ходимо на риболовлю. Також полюбляю пограти у великий теніс. В "Олександрії" могли цілодобово грати у настільний теніс.

- Віртуальний футбол – це Ваше?

- Ні, це вже більше можна звертатися до мого сина.

-А як щодо читання?

- Всі новини читаю в Інтернеті.

- Якби не гра мільйонів, ким стали по професії?

- Все моє життя пов'язано із футболом. Навіть важко уявити. Можливо, вчителем фізкультури.

***
фото - UA-Футбол